Віртуальне інтерв΄ю  з Михайлом Ковалинським       Ковалинський Михайло Іванович – просвітницький діяч. Учень, а згодом близький друг Г. Сковороди. Завдяки Ковалинському збереглася значна частина епістолярної спадщини Г. Сковороди. Його перу належить також перша біографія філософа – унікальна історико -  літературна пам’ятка другої половини XVІІІ століття, яка під назвою «Житие Сковороды, описанное другом его, М.И. Ковалинским» вперше була надрукована в часописі «Киевская старина», 1886 рік.        Михайло Іванович погодився розповісти про свого вчителя Григорія Савича Сковороду. -           Михайле Івановичу, коли  відбулася  Ваша  зустріч  з  Г.Сковородою? -           Познайомилися  в  Харкові. Григорію  Савовичу  на  той  час  було  40 років, а  мені  18. Я  навчався  в  Харківському  колегіумі, по  закінченні  якого  викладав  у  ньому в  1766 -1768 роках поетику. Другом   і наставником моїм у цей період і став Сковорода. -           Що Ви можете сказати про свого навчителя? -           Одягався він пристойно, але просто; м’яса та риби не їв не через марновірство, а зі своєї внутрішньої потреби; для сну виділяв свого часу не більше чотирьох годин на добу; завжди веселий. Бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, усім задоволений, добродушний; відвідував хворих, утішай печальних, ділив останнє з неімущими, вибирав і любив друзів за їхнє серце, мав побожність без марновірства, вченість без зазнайства, поводження без лестощів. -           Ви довгий час листувалися зі своїм учителем. Яка головна мета Вашого спілкування? -           Виховна ціль є головною в цьому спілкуванні. У листах він панство називає осердям зла. Уболіваючи за мою долю, писав: «Як недалеко ти був би від загибелі, ставши учителем у панському дворі.

Панський двір – кубло обманів і злочинів. Людина в юному віці недосвідчена, легко піддається обманові і впливові аморальності». -           Чи звертались Ви до Учителя за порадою? -           Так, прохав дати поради щодо майбутнього життя свого і становища, особливо про те, з якими друзями підтримувати зв’язок. Наставник застерігав, що друзів вибирати треба обачно, оминаючи підлабузників і криводушних. Бо нерідко нещирі друзі злучають молоду людину до непомірності, спокушуючи запевненнями, що для чистого все чисте; у таких випадках треба рішуче побороти соромливість і твердо відмовити, а надалі і взагалі відмовитися від спілкування з такими людьми. -           Чи давав Вам Наставник поради щодо збереження здоров’я? -           Він не втомлювався нагадувати мені, щоб я не шкодив і не руйнував свого тіла. Не зловживав м’ясом та алкоголем. «Хочеш бути легким і здоровим старцем? Дотримуйся змолоду тверезості і непорочності» -           Чому у листах Григорій Савович називає Вас Ісааком? -           Ім’я Ісаак перекладається як сміх,  радощі. Сміху як прикметі здорової душі, надавав Учитель великого значення. Сміх – рідний брат радості, що часто замінює її. «Я, радісний, вітаю того, хто радіє радістю». -           Ви один з перших назвали свого Учителя людиною « з серцем громадянина Всесвіту». Чому? -           Його вселенське серце вмістило в себе  передусім болі й страждання власного народу, усіх знедолених, які траплялися  йому його життєвими шляхами в Україні та за її межами. Він мов чистий розум, його безтурботливий дух купався у скарбах вічності, а тому обрав  собі аскетичний спосіб життя, бо присвятив його «стриманості, задоволенню малим, цнотливості, смиренню, працелюбності, терпінню, добродушності, простоті манер, щирості».                                                          Розмову записала       Іванько Анастасія,        учениця 9 класу