Сценарій виступу до радіопередачі 

«Педагогічні істини Сковороди»

Ведуча.

     Доброго дня, шановні слухачі! В ефірі передача «Педагогічні ідеї».  Тема нашої сьогоднішньої розмови «Педагогічні істини Г.Сковороди».

     Ми всі знаємо ім’я Григорія Савича  Сковороди – людини, якій судилося стати гордістю української нації. Більшість знає Сковороду переважно як  видатного філософа, оригінального поета і, на жаль, менше як народного педагога. Вже понад  24 роки Україна наша є незалежною, а школа – національною, тому педагогічна спадщина Григорія Савича стає національним скарбом. Педагогічні погляди Сковороди  ніколи не втратять своєї значущості, навпаки: з часом вони ставатимуть зрозумілішими вихователями загальнолюдських гуманістичних ідеалів. Гість  нашої передачі кандидат філософських наук, професор, завідувач кафедри української мови ХНПУ імені Г.С.Сковороди Олена Андріївна Олексенко погодилася розповісти про педагогічні ідеї славнозвісного просвітителя, філософа і письменника Г.Сковороди.

Олена Андріївна.  

    Протягом усього свідомого життя Г.Сковорода  був невтомним трудівником на ниві освіти, педагогом – водночас  і учнем, і вчителем. Він учив народ, де тільки можна було: в школі, по хатах, на цвинтарі, на роздоріжжі, на шляху, на базарі. Таємнича сила впливу Г.Сковороди на учнів і оточення виявилась в повній відповідності між тим, чого він  навчав,  і його особистим життям. За словами його життєписця  І.М.Снігерьова, він жив більше для інших,  ніж  для себе, говорив чисту правду людям і вмер, не жаліючи, що був  все життя учителем – мандрівником, а щонайбільше – учнем.

    Свої педагогічні погляди філософ виклав у діалогах, віршах, притчах, листах. Проблемам виховання присвячено притчі «Вдячний Еродій», «Убогий жайворонок», «Байки Харківські».

   Педагогічні погляди Сковороди втілюють основні напрями  прогресивної педагогіки: демократизм, гуманізм, високу моральність, любов до Батьківщини  і народу. Будучи прихильником принципу народності у вихованні, відстоював думку, що воно має відповідати інтересам народу, живитися з народних джерел і зберігати в житті кожного народу, висміював дворянсько – аристократичне виховання, плазування перед усім іноземним.

   На його думку, мета виховання – підготовка вільної людини, гармонійно – розвиненої, щасливої, корисної для суспільства, людини, здатної жити і боротися. Провідне місце у всебічному розвитку відводив розумовій освіті, яка допомагає людині пізнати себе, навколишній світ, суть щастя. Відстоював рідну мову в школах.  Особливу роль відводив формуванню моральних якостей особистості,  зокрема таких, як любов до вітчизни і праці, людяність , дружба, чесність, сила волі.

    Першими вихователями дитини вважав батьків,  а тому зневажливо ставився до тих батьків, які передоручали виховання своїх дітей іншим, порівнював їх із зозулями, що підкидають яйця в чужі гнізда.

    Вирішальну роль  у вихованні він відводив і вчителям. У процесі навчання треба враховувати нахили і здібності дітей, їх вікові та індивідуальні особливості.

   Як учитель Г. Сковорода високо підносив словесні методи навчання: розповіді, розмови, співбесіди. «Всяк бесђдник, - говорив він, - єсть сђятель», а « разговор єсть собщеніє мислей  и будто взаимноє сердец лобызание» . Бесіда «орошує», вона, як магнітна стрілка, спрямовує людину, збагачує її розум і серце. «Хіба не дурень той, хто уникає людей так, що зовсім ні з ким ніколи не говорить? Божевільна така людина…» - писав Сковорода .

    Привертають увагу вискою силою «учительні» твори Г.Сковороди. 1766 року він написав літературно – педагогічний твір «Начальная дверь ко христіанському добронравію», який є викладом вступної лекції до курсу, що читав Сковорода у Харківському колегіумі.

    Ідеї, викладені у творі «Начальная дверь ко христіанському добронравію» , не втратили своєї цінності й у наші дні: «Прекрасна і велична любов до чесноти. Бо не можна не поважати того,  в кому вбачаєш оселю чесноти, адже де любов до чесноти, там повинна бути гідність».

   Коштовним дарунком Г.Сковороди  прийдешнім поколінням є його праці, риторично довершені, що слугують і сьогодні зразком дидактично налаштованої літератури. Читайте Сковороду.

 

Ведуча.

   Ось кілька педагогічних порад Г.Сковороди:

• «Немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помірно, але по стійно, вивчає предмети, корисні як в цьому, так і в майбутньому житті, тому навчання – не труд, а втіха»,
• «Хто думав про науку, той любить її, а хто й любить, той ніколи не перестає навчатись, хоча б зовні він  і здавався бездіяльним»,
• «Як глухість є матір’ю всіх пороків, так мудрість є справжньою матір’ю як наших чеснот, так і скромності»,
• «Наскільки важким є все те, що непотрібне і нерозумне! Наскільки легким і солодким є все те, що справжнє і потрібне».

  Дякуємо Олені Андріївні, що розповіла про педагогічні погляди Григорія Сковороди.

   У  студії  з  вами  була  Дрімуш  Оксана. До  нових  зустрічей!