Віртуальне інтерв’ю з  Г. Сковородою

Учень. Григорію Савичу, скажіть, будь ласка, з  чого ви черпали натхнення для творчості?

Сковорода. Найбільше мене надихала краса природи, джерелом мудрості й натхнення була народна творчість.

Учень. Що Ви  в людях найбільше цінували і чого не терпіли?

Сковорода. В людях  я цінував високу моральність, правдивість, гуманність, справжню любов,  безкорисливу дружбу, повагу та вдячність дітей до батьків. Я висміяв у байках те, чого не терпів? Розмову обмеженість, чванство, самодурство, паразитизм.

Учень. Григорію Савичу, чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

Сковорода. Так, я жив у гармонії з собою, моя доля й творчість нероздільно, жодного разу я не зрадив своїм ідеалам, тому «Світ ловив мене, але не спіймав. Я щасливий».

Учень. Любов  у  вашому  розумінні?  

Сковорода. Чисте серце перебуває в любові, а любов залишається в ньому ж.

 Істинна, християнська любов все поєднує, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує. Хіба не мертвою є душа, позбавлена істинної любові?

-                     Що дає основу? – Любов. - Що творить? – Любов.

-                     Що зберігає? – Любов, любов.

-                     Що дає насолоду? – Любов, любов, початок, середина і кінець, альфа і омега.

-                     Все минає,любов же ніколи.

Учень. Чи  вірите  ви  в  Бога ?

Сковорода . Щастя людини як без любові так і без віри в Бога важко уявити. Вірте в Господа міцно й непорушно, радійте життю, як божому дарунку, цінуйте кожну мить життя, бо воно є коротке.

Учень. Чи  Вам більше подобалось  займатися педагогічною діяльністю чи   мандрувати?

Сковорода. Я був учителем за покликанням, викладав піїтику у Переяславському колегіумі, етику у Харківській семінарії, був домашнім учителем у поміщика Тамари. Мені подобалося вчити дітей, писав для них байки, пісні. Студенти любили мене, свого вчителя, радилися зі мною. Я засівав у  їхні душі зерна правди, гуманізму й волелюбності. Коли став мандрівним філософом, я залишався Учителем народу, просвітителем.

Учень. Дякую, вельмишановний добродію Григорію Савичу, за те, що ви промовили із сивої давнини своє слово для моїх ровесників у XXI столітті.

Інтерв’ю записала

учениця 9 класу

Дрімуш Оксана